Звіт Digital 2024 по Іраку

Мобільні підключення в Іраку

Мобільний ринок Іраку наближається до насичення: станом на січень 2024 року в країні активно 46,00 мільйонів мобільних підключень, що становить приблизно 100% населення. Це скромне зростання на +0,5% у річному вимірі (+239 000 підключень) порівняно з початком 2023 року, що відображає зрілий ринок. Власність кількох SIM-карток є поширеним явищем (наприклад, для роботи та особистого користування), тому кількість підключень трохи перевищує кількість унікальних користувачів. Проникнення унікальних мобільних абонентів оцінюється приблизно в 80% населення, що вказує на те, що багато іракців мають принаймні одну послугу мобільного зв’язку.

Розподіл часток ринку мобільного зв’язку за кількістю абонентів (IV квартал 2022 р.): Zain та Asiacell домінують, займаючи ~81% ринку, тоді як Korek утримує близько 19%. Частка Asiacell з того часу зросла до 2024 року, скориставшись спадом Korek.

В Іраку діють три основні оператори мобільного зв’язку (MNO): Zain Iraq, Asiacell та Korek Telecom. Станом на 2022 рік Zain мав найбільшу частку – 41,9% абонентів, за ним тісно слідувала Asiacell – 39,2%, і Korek – 18,9%. Asiacell (частково належить Ooredoo) повідомила про швидке зростання у 2023 році – її абонентська база досягла 19,1 мільйона до кінця 2024 року (зростання на 8% у річному вимірі), тепер вона конкурує або навіть перевищує Zain. Zain Iraq мала близько 15,7 мільйона активних клієнтів станом на середину 2024 року і, ймовірно, близько 17–18 мільйонів до кінця року (приблизно 37%–40% частки). Korek Telecom, що домінувала в Курдському регіоні, зіткнулася з труднощами: кількість її абонентів впала з 11,6 мільйона у 2015 році до 8,2 мільйона у 2022 році. Частка ринку Korek скоротилася до менш ніж 20% на тлі регуляторних та фінансових проблем. Наприкінці 2023 року іракський регулятор навіть тимчасово заблокував взаємоз’єднання Korek з іншими мережами через несплачені збори, що спонукало багатьох користувачів Korek придбати другі SIM-картки або перейти на Zain/Asiacell. Загалом, загальна абонентська база мобільного зв’язку в Іраку зросла з ~40,7 мільйона у 2021 році до 45,7 мільйона у 2023 році, що є значним стрибком, оскільки стабільність покращилася, а податки на мобільні послуги були скорочені. Забігаючи наперед, впровадження 4G залишається в центрі уваги (Korek запустив 4G лише у 2021 році), а нова ліцензія на 5G була надана державному оператору (Al-Salam) у 2023 році, що може призвести до посилення конкуренції в найближчі роки. Наразі Zain та Asiacell комфортно домінують на мобільному ландшафті Іраку.

Мобіьні підписки (MVAS)

Оператори Іраку розширили свої послуги за межі голосового зв’язку та передачі даних, пропонуючи різноманітні додаткові мобільні послуги (MVAS) для стимулювання використання та диверсифікації доходів. Мобільні фінансові послуги є основним фокусом MVAS. Asiacell стала піонером першої в Іраку платформи мобільних грошей AsiaHawala наприкінці 2015 року. AsiaHawala (у партнерстві з фінтех-компанією Mahindra Comviva) дозволяє користувачам створювати мобільний гаманець, прив’язаний до їхнього номера телефону, для переказу грошей, отримання зарплати або допомоги, оплати рахунків, поповнення мобільного рахунку, онлайн-покупок та багато іншого. Аналогічно, Zain Iraq запустила Zain Cash у 2016 році, послугу гаманця, що пропонується через її дочірню компанію Iraq Wallet та ліцензована Центральним банком Іраку. Користувачі Zain Cash можуть надсилати/отримувати гроші, оплачувати рахунки та здійснювати цифрові покупки через додаток, прив’язаний до їхньої SIM-картки, і сервіс досяг понад 1,2 мільйона завантажень додатка з 10 000 агентськими точками по всій країні для полегшення операцій з введення/виведення готівки. Інші незалежні електронні гаманці, такі як NassWallet, FastPay та NeoPay, також вийшли на ринок, що відображає зростаючу фінтех-екосистему. Незважаючи на цей прогрес, готівка залишається “королем” в Іраку – менше 20% іракців мають банківський рахунок, і багато хто спочатку вагається довіряти цифровим платежам. Проте, мобільні гаманці набирають популярність для конкретних потреб (наприклад, гуманітарні агентства використовують AsiaHawala та Zain Cash для доставки допомоги біженцям та населенню, що не має банківських рахунків). Центральний банк наразі ліцензував 17 постачальників електронних платежів, що свідчить про державну підтримку переходу до безготівкових розрахунків, хоча широке впровадження вимагатиме часу та побудови довіри.

Крім фінтеху, іракські оператори пропонують багате меню розважальних, освітніх і навіть медичних послуг через мобільні пристрої. І Zain, і Asiacell співпрацюють з постачальниками контенту, щоб перетворити телефон на інфотейнмент-хаб:

  • Стрімінгові відео та музика: Zain Iraq дозволяє підписуватися на популярні OTT-платформи безпосередньо через мобільний баланс – наприклад, Shahid VIP (найбільша арабська бібліотека потокового мовлення) та STARZPLAY (західні фільми/серіали в HD) пропонуються абонентам Zain з оплатою через оператора. Zain також пропонує Anghami Plus, преміум-сервіс потокової передачі музики, з вирахуванням абонентської плати з часу ефіру. Asiacell аналогічно запустила Shofha («Дивись це»), універсальний відеопортал для арабських фільмів, серіалів, спорту та багато іншого, доступний за передплатою. Ці послуги дозволяють користувачам легко насолоджуватися преміум-відеоконтентом без кредитних карток, використовуючи натомість телекомунікаційний рахунок.
  • Мобільні ігри та додатки: Визнаючи молоду популяцію Іраку, оператори надають ігрові та прикладні послуги. І Asiacell, і Zain співпрацюють з популярними мобільними іграми для продажу внутрішньоігрових кредитів через SMS або баланс. Наприклад, користувачі Asiacell можуть придбати алмази Garena Free Fire та монети Yalla Ludo, використовуючи свій ефірний час (через сервіс під назвою «YallaPay») – це перший випадок в Іраку для мобільних ігрових платежів. Zain пропонує аналогічний магазин «Zain Games» і навіть уклала угоди по кіберспорту (наприклад, з видавцем PUBG) для зміцнення свого ігрового профілю. Обидва оператори розміщують ігрові портали, такі як Gameasy (з іграми від Disney, Marvel тощо) та ексклюзивні пропозиції для мобільних геймерів. Крім того, вони полегшують покупки додатків: Zain запустила пряму оплату через оператора для Google Play та Huawei AppGallery, дозволяючи користувачам Android купувати додатки, ігри та теми, списуючи кошти зі свого телефонного рахунку. Це розширило доступ до платного цифрового контенту в країні, де міжнародні методи оплати не є універсальними.
  • Здоров’я та спосіб життя: Оператори експериментували з MVAS, пов’язаними зі здоров’ям, переважно через інформаційні послуги та страхування. Zain Iraq представила «Salamtak» – страхування від нещасних випадків для абонентів, доступну послугу мікрострахування для покриття непередбачених подій. Asiacell пропонує «Jamalok», жіночий портал про спосіб життя з контентом про добробут, красу та здоров’я через статті/відео, адаптовані для абонентів-жінок. Хоча повноцінні послуги телемедицини ще не є мейнстрімом через телекомунікаційні компанії, ці пропозиції демонструють рух до використання мобільних технологій для медичної освіти та особистих мереж безпеки.
  • Освіта та молодіжні послуги: Освіта — ще одна сфера MVAS. Під час та після періоду COVID-19 телекомунікаційні компанії пропонували контент та платформи для електронного навчання. «Мобільна академія» Asiacell — це інтерактивний мобільний освітній сервіс з бібліотекою курсів та уроків на різні теми, доступний через SMS/IVR за щоденну плату. Zain запустив аналогічну ініціативу під назвою «Sadeem» — набір освітніх мобільних додатків та контенту для студентів — як частину підтримки освітнього сектору. Крім того, додаток «KidSpace» від Zain та партнерство Asiacell з Gameloft Kids надають дитячі освітні ігри, історії та функції батьківського контролю, поєднуючи навчання з розвагами. Ці послуги мають на меті зробити навчання веселим та доступним на мобільних пристроях.
  • Державні та громадські послуги через мобільну мережу: Щодо електронних державних MVAS, Ірак все ще перебуває на початковій стадії. Були зроблені початкові кроки, такі як увімкнення певних платежів через мобільні гаманці (наприклад, оплата комунальних послуг або державних зборів через Zain Cash або AsiaHawala), але масштабні державні послуги на мобільних пристроях обмежені. Скасування 20% податку на телекомунікації у 2022 році є одним із прикладів політики, що сприяє більшому використанню. Телеком-регулятор CMC більше зосередився на розширенні покриття та видачі ліцензій (наприклад, четвертому, державному оператору 5G), ніж на SMS-послугах уряду. Однак, у міру розвитку мобільних фінансових послуг, ми можемо очікувати більшої інтеграції з державним сектором (наприклад, виплату пенсій або соціальної допомоги через мобільні гаманці). Підсумовуючи, хоча мобільні державні послуги в Іраку сьогодні залишаються мінімальними, закладається основа (інфраструктура цифрових платежів та високе проникнення мобільних пристроїв) для майбутнього розвитку.

Загалом, MVAS в Іраку перебуває на траєкторії зростання. Пропозиції мобільних грошей від Asiacell та Zain постійно набирають користувачів (1,2 млн завантажень Zain Cash свідчать про зростання впровадження), особливо серед молодого міського населення та для конкретних потреб, таких як грошові перекази та електронна комерція. Розважальні MVAS дуже популярні – іракці активно споживають соціальні мережі, відео та ігри на своїх смартфонах, тому партнерства телеком-операторів з OTT-відео (StarzPlay, Shahid), музикою (Anghami) та ігровими платформами задовольняють цей попит. Освітні та медичні послуги є менш масштабними, але відіграють роль у диференціації пропозицій операторів та виконанні цілей корпоративної соціальної відповідальності (наприклад, підтримка цифрової грамотності, добробуту). Ми можемо очікувати, що оператори продовжуватимуть розширювати портфелі MVAS, особливо по мірі зростання цифрової економіки Іраку та збільшення кількості клієнтів, що виходять в онлайн.

Використання соціальних мереж

Активні користувачі соціальних мереж за платформами в Іраку (січень 2024 р.). TikTok лідирує за охопленням (особливо серед осіб старше 18 років), за ним слідують YouTube, Facebook та Instagram за загальною кількістю користувачів.

Використання соціальних мереж в Іраку широко розповсюджене та швидко зростає. На початку 2024 року в Іраку налічувалось 31,95 мільйона користувачів соціальних мереж, що еквівалентно 69,4% населення. Це величезний стрибок порівняно з попереднім роком – кількість користувачів соціальних мереж зросла на +7,7 мільйона (+31,5%) проти початку 2023 року. (Варто зазначити, що частина цього збільшення зумовлена покращеними джерелами даних та можливим видаленням дублікатів акаунтів, згідно з оновленнями методології DataReportal.) У будь-якому випадку, понад дві третини іракців зараз користуються соціальними платформами. Переважна більшість отримує доступ до соціальних мереж через мобільні пристрої, враховуючи мобільний орієнтований інтернет-ландшафт країни.

Facebook залишається ключовою платформою, але вже не є найбільшою за охопленням. На початку 2024 року Facebook мав 19,30 мільйона користувачів в Іраку – близько 42% населення (або 62% тих, хто досяг 13 років). База користувачів Facebook зросла скромно на +7,5% у 2023 році. Примітно, що TikTok вирвався вперед: дані реклами ByteDance повідомляють про 31,95 мільйона користувачів TikTok (у віці 18+) в Іраку. Це свідчить про те, що охоплення TikTok серед дорослих відповідає загальному показнику соціальних медіа – приголомшливі 123% населення Іраку старше 18 років (що вказує на те, що деякі користувачі молодше 18 років, ймовірно, брешуть про свій вік). Зростання TikTok було вибуховим, охоплення реклами зросло на +33,8% за один рік. Аналогічно, Instagram дуже популярний, з 18,25 мільйона користувачів на початку 2024 року (близько 39,7% населення). Instagram показав стрибок охоплення реклами на +30,4% протягом 2023 року, що відображає швидке зростання впровадження. YouTube також широко використовується як відеоплатформа; дані Google показують 22,80 мільйона користувачів YouTube в Іраку, ~49,6% населення. Однак охоплення реклами на YouTube фактично дещо знизилося (–6,2% у 2023 році), можливо, через зміни в вимірюваннях або перехід користувачів до TikTok та відео Facebook.

Серед додатків для обміну повідомленнями та молодіжних додатків Snapchat має значну іракську аудиторію в 17,74 мільйона (38,6% населення). Охоплення реклами Snapchat зросло на +10% минулого року, що свідчить про двозначний ріст, хоча він все ще відстає від Instagram. Twitter (X), з іншого боку, є відносно нішевим з 2,55 мільйонами користувачів (близько 5,6% проникнення) – він використовується меншим сегментом (часто для новин та нішевих обговорень) і зростав повільно. LinkedIn має близько 1,9 мільйона учасників (4% населення), переважно професіоналів.

З точки зору демографії, аудиторія соціальних мереж в Іраку значною мірою складається з чоловіків. Приблизно 68,3% користувачів соціальних мереж – чоловіки проти 31,7% – жінки. Цей розрив відображає ширші суспільні фактори – доступ до інтернету та культурні норми призводять до вищої участі чоловіків в онлайн-просторі, особливо за межами міських районів. Наприклад, на Facebook рекламний охоплення становить ~72% чоловіків, а на LinkedIn – понад 80% чоловіків. Середній вік користувачів відносно молодий: при середньому віці лише ~21 рік у населенні Іраку більшість користувачів соціальних мереж – це молодь та молоді дорослі. Платформи, такі як Instagram, Snapchat та TikTok, особливо популярні серед підлітків та людей до 30 років. База користувачів Facebook в середньому трохи старша, але все ще включає мільйони молодих людей.

Паттерни використання інтенсивні. Іракці щодня проводять значний час у соціальних мережах (глобальні дані свідчать про ~2,5 години на день на соціальних платформах, і Ірак, ймовірно, відображає це високе використання, враховуючи молоду, мобільно-орієнтовану популяцію). 2023 рік ознаменувався бурхливим зростанням на візуальних платформах та платформах з короткими відео: TikTok та Instagram набирали користувачів з надзвичайною швидкістю, підживлювані тенденціями в розважальному контенті та контенті інфлюенсерів. Навіть Snapchat, який був стабільним у глобальному масштабі, розширився в Іраку зі зростанням кількості користувачів на +10%, можливо, через його популярність для обміну відео між друзями та сильну базу в регіоні Курдистан. Зростання Facebook було повільнішим, що свідчить про те, що він наближається до насичення серед старших когорт, і деякі молоді користувачі віддають перевагу новим платформам. Цікаво, що власні дані Facebook зафіксували невелике зниження кількості охоплених користувачів наприкінці 2023 року (падіння на –5,6% між жовтнем 2023 року та січнем 2024 року), можливо, через видалення дублікатів акаунтів або перехід користувачів на інші платформи. YouTube залишається основним джерелом споживання контенту (музика, шоу, відеоінструкції), але стикається з конкуренцією з боку TikTok за увагу до коротких відео.

Що стосується контенту, провідні соціальні платформи Іраку задовольняють різні потреби: Facebook використовується для загального спілкування в соціальних мережах, новин та груп за інтересами; Instagram — для обміну фото/відео та підписок на знаменитостей/бренди; TikTok — для вірусних коротких відео та розваг; YouTube — для довших відео та музики; Snapchat — для швидких оновлень від друзів та регіональних історій; Twitter (тепер X) — для новин, політики та нішевих обговорень серед невеликої аудиторії; і LinkedIn — для професійного нетворкінгу серед освічених працівників. Дані охоплення реклами в соціальних мережах підкреслюють ці рівні використання: наприклад, охоплення реклами Facebook становить ~41,9% населення Іраку, Instagram — 39,7%, TikTok — ~88% інтернет-користувачів, а Snapchat — ~38,6%. Фактично, 88% всіх інтернет-користувачів в Іраку використовують хоча б одну соціальну платформу. Соціальні мережі, по суті, стали основною онлайн-ареною для іракців — для спілкування, розваг і все частіше для комерції (багато підприємств використовують Facebook/Instagram для маркетингу та запитів про продажі).

Озираючись на тенденції з 2023 по 2024 рік, явним лідером зростання є TikTok – його масштабне розширення на +33% свідчить про те, що короткий відеоконтент сильно резонує з іракською аудиторією. Зростання Instagram на +30% також сигналізує про зростання візуально-орієнтованого спілкування (ймовірно, цьому сприяли функції Instagram Reels та Stories). Продовжуване зростання Snapchat показує, що він створив міцну спільноту, особливо серед підлітків/молодих дорослих. Відносне уповільнення Facebook означає, що це тепер зріла платформа, широко використовувана, але вже не додає мільйони нових користувачів. Ми також бачимо, що гендерний розрив дещо скорочується на нових платформах (наприклад, Snapchat ~45% жінок, що вище, ніж частка жінок на Facebook), оскільки молоді жінки більше використовують такі програми, як Instagram та Snapchat. Загалом, ландшафт соціальних мереж в Іраку в 2024 році є динамічним та розширюваним, користувачі активно залучаються на кількох платформах. Це широке використання, у свою чергу, привернуло значну увагу рекламодавців та брендів, які прагнуть охопити іракських споживачів через соціальні канали.

Цифрова реклама в Іраку

Цифрова реклама в Іраку є невеликим, але зростаючим сегментом рекламного ринку. Загальні витрати на цифрову рекламу в Іраку на 2024 рік прогнозуються на рівні близько 154,4 мільйона доларів США. Це включає всі форми інтернет-реклами (пошукова реклама, реклама в соціальних мережах, банерна/дисплейна, відео тощо). Хоча 154 мільйони доларів є скромною сумою в абсолютному вимірі, інвестиції в онлайн-рекламу щорічно зростають у тандемі зі зростанням кількості інтернет-користувачів та соціальних мереж. Фактично, очікується, що витрати на цифрову рекламу продовжать зростати двозначними темпами в найближчі роки. За однією з оцінок, ринок цифрової комерції Іраку, за прогнозами, розшириться зі складним річним темпом зростання +9,3% до 2028 року – по мірі зростання електронної комерції та онлайн-послуг рекламодавці відповідно збільшуватимуть онлайн-маркетингові бюджети.

Популярні цифрові рекламні канали: Враховуючи цифрову поведінку іракців, платформи соціальних мереж є домінуючими майданчиками для цифрової реклами. Великі та малі бренди активно використовують Facebook, Instagram та TikTok для охоплення іракської аудиторії. Facebook, з мільйонами користувачів, є поширеною рекламною платформою для всього: від смартфонів до товарів повсякденного попиту – рекламні інструменти Facebook показують, що рекламодавець може охопити ~19 мільйонів іракців на платформі. Зростаюча база Instagram (понад 18 мільйонів доступних користувачів) також приваблює значні рекламні витрати, особливо для брендів, орієнтованих на спосіб життя та моду, націлених на молодші демографічні групи. Вибухова популярність TikTok також приваблює маркетологів; з можливістю охоплення до ~32 мільйонів дорослих користувачів, TikTok використовується для вірусних маркетингових кампаній та партнерств з інфлюенсерами. YouTube — ще один ключовий канал — рекламні відеоролики перед початком основного контенту на YouTube теоретично можуть охопити майже половину населення. Багато іракських компаній розміщують відеорекламу на YouTube, щоб використовувати його високий рівень залученості користувачів (YouTube часто використовується для потокової передачі музики в Іраку, надаючи достатній рекламний інвентар). Twitter (X) та LinkedIn є більш нішевими для реклами (використовуються в основному новинами, технологіями або B2B-рекламодавцями), враховуючи їх меншу базу користувачів, але вони проводять деяку рекламну діяльність для таргетування на конкретні сегменти.

Медійна реклама (банерна реклама на веб-сайтах) також вносить свою частку. Наприклад, середні витрати на рекламу на користувача для банерної реклами становлять близько 2,20 долара США у 2024 році, згідно з прогнозами Statista. За наявності ~36 мільйонів користувачів Інтернету це означає, що банерна реклама становить значну частину (можливо, близько однієї третини) витрат на цифрову рекламу. Місцеві новинні сайти, портали та додатки в Іраку часто показують програмну банерну рекламу (багато з них обслуговуються через рекламну мережу Google Display Network). Однак охоплення банерної реклами зазвичай менш ефективне порівняно з величезним масштабом соціальних мереж.

Пошуковий маркетинг — ще одна складова. Google є переважаючою пошуковою системою в Іраку (з переважною часткою ринку), тому Google Ads (AdWords) для пошукових запитів використовуються компаніями, що прагнуть зафіксувати намір користувача (наприклад, телекомунікаційні компанії, що роблять ставки на “купити SIM-карту Ірак”, або туристичні агенти на “рейси з Багдаду”). Точні дані щодо витрат на пошукову рекламу не публікуються, але в світовому масштабі пошук становить велику частину цифрових рекламних бюджетів. В Іраку підприємства, що спеціалізуються на електронній комерції або послугах, справді починають інвестувати в SEO та Google Ads, щоб з’являтися на видному місці в результатах пошуку. Звіт “Стан SEO в Іраку 2025” повідомляє, що по мірі переходу все більшої кількості підприємств в онлайн багато з них перенаправляють бюджети з традиційної реклами на вхідний маркетинг та пошукову оптимізацію для отримання кращої рентабельності інвестицій. Це свідчить про зростаюче усвідомлення цінності пошукової реклами.

Мобільна проти десктопної реклами: Значною тенденцією є перехід до мобільної реклами. Оскільки більшість іракців отримують доступ до інтернету через смартфони, зростаюча частка цифрової реклами розміщується на мобільних пристроях. Прогнозується, що до 2028 року близько 46% всіх витрат на цифрову рекламу в Іраку припадатиме на мобільні канали (порівняно з приблизно ~35–40% сьогодні). Ми вже бачимо це на практиці: реклама Facebook та Instagram, наприклад, переважно потрапляє в мобільні новинні стрічки; TikTok є виключно мобільним; і навіть пошукова реклама Google часто досягає користувачів на мобільних браузерах. Рекламодавці оптимізують креативи для маленьких екранів та використовують мобільні формати (вертикальні відео, інтерактивні мобільні банери тощо).

Програмна реклама також зростає. До 2028 року близько 55% доходу Іраку від цифрової реклами, як очікується, буде здійснюватися програмно (через автоматизовані платформи торгів у реальному часі). Глобальні рекламні мережі та платформи зі сторони попиту (DSPs) все частіше включають іракський веб-інвентар, дозволяючи рекламодавцям таргетувати іракських користувачів за демографічними даними або інтересами в автоматизованих аукціонах. Це відображає глобальні тенденції переходу від прямих рекламних покупок до програмних для підвищення ефективності та таргетингу.

Ефективність та тенденції реклами: Іракські компанії поступово стають більш досвідченими в цифровому маркетингу. Зростає увага до вимірювання рентабельності інвестицій (ROI) та залученості для онлайн-кампаній. Маркетологи відстежують такі показники, як показники кліків (CTR), коефіцієнти конверсії та вартість дії, щоб оцінити, що працює. Наприклад, рітейлер, що проводить рекламну кампанію на Facebook, може виміряти, скільки користувачів перейшли за посиланням до його онлайн-каталогу, або телекомунікаційний оператор може виміряти кількість завантажень додатків з реклами TikTok. Цей підхід, заснований на даних, є досить новим у рекламній індустрії Іраку (яка традиційно домінувала на ТБ, радіо та зовнішній рекламі з обмеженою аналітикою). Але зі зростанням цифрових витрат зростає і попит на аналітику та оптимізацію – агентства та підприємства використовують такі інструменти, як Google Analytics та аналітику соціальних мереж, щоб удосконалити своє таргетування.

Однією з помітних тенденцій є зростання інфлюенс-маркетингу як форми цифрової реклами. Багато іракських брендів співпрацюють з популярними особистостями в соціальних мережах (Instagram, TikTok, YouTube) для більш органічного та залучаючого просування продуктів. Соціальні медіа інфлюенсери в Іраку (від візажистів у Багдаді до технічних оглядачів в Ербілі) зібрали велику кількість підписників, і їхні рекомендації можуть значно вплинути на поведінку споживачів. Цей метод пропонує “автентичний” зв’язок і особливо ефективний для охоплення молоді. Звіти зазначають, що інфлюенс-маркетинг набрав обертів – інфлюенсери забезпечують довіру та допомагають брендам більш автентично спілкуватися з аудиторією. Наприклад, продовольча компанія може спонсорувати відео з рецептом відомого іракського шеф-кухаря на Facebook, або модний бутик може співпрацювати з іконою стилю TikTok, щоб продемонструвати нову колекцію одягу.

Щодо секторів, які витрачають найбільше на цифрову рекламу: телеком- та технологічні компанії (наприклад, бренди смартфонів) є великими рекламодавцями в соціальних мережах, як і банки та фінтех-додатки, які намагаються залучити молодих клієнтів. Сектор електронної комерції та роздрібної торгівлі знаходиться на підйомі – онлайн-маркетплейси та додатки для доставки активно рекламуються на Facebook/Instagram. Туристичні та освітні послуги також використовують цифрову рекламу для охоплення діаспори та студентів. Політичне та урядове використання цифрової реклами все ще обмежене, хоча під час виборчих сезонів відбувається деяка онлайн-кампанія.

Підсумовуючи, сектор цифрової реклами Іраку в 2024 році характеризується сильним акцентом на соціальні мережі, зростаючим використанням програмної та мобільної реклами, а також загальними витратами приблизно в 150 мільйонів доларів США – це небагато за світовими стандартами, але ця сума зростає. Оскільки все більше іракців виходять в онлайн та проводять час на таких платформах, як TikTok, Facebook та YouTube, рекламодавці наслідують їхній приклад, перенаправляючи бюджети з традиційних медіа на цифрові. Очікується, що витрати на цифрову рекламу значно зростатимуть з року в рік. З покращенням зв’язку (4G широко доступний, а 5G на підході) та розширенням електронної комерції, цифрові канали стануть ще важливішими для охоплення іракських споживачів. Маркетологи в Іраку вже використовують безпрецедентний охоплення соціальних мереж (Facebook/Instagram/TikTok) та таргетинг за намірами Google Search, одночасно відстежуючи показники для максимізації ефективності кампаній. Якщо поточні тенденції збережуться, до 2025–2026 років цифрова реклама може перевищити 200 мільйонів доларів, причому значна частина зростання буде обумовлена рекламними відеороликами в соціальних мережах та мобільним залученням. По суті, Ірак поступово наздоганяє світові тенденції цифрового маркетингу – використовуючи можливості онлайн-охоплення в країні, де середній вік становить 20 років, а смартфон є королем.

Share
Поділитися на facebook
Поділитися на linkedin
Поділитися на telegram
Поділитися на whatsapp

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

История Марии

 CFO 

Можешь рассказать, где ты была в момент начала войны?

24 февраля, около 6 утра, меня разбудил звонок телефона. Звонил сын моего мужа, который проживает в Киеве. «Началось… Нас бомбят», -сказал он.  Я спросонья  не поверила, что это может быть правдой! Никто не верил, пока мы не услышали взрывы рядом с нами. Бомбили Васильковский военный аэродром и военные части в Белой Церкви. Мы живем в сельской местности между этими городами. Над крышами наших домов часто пролетали крылатые ракеты.

Были слышны свист и гул, а потом неприятный запах горелого ракетного топлива. До сих пор вижу перед глазами тот момент, когда над нашей крышей пронеслась ракета и минуты через две, возможно меньше, произошел взрыв. Такое зарево я видела только в кино – словно огненный гриб после ядерного взрыва. Ракета попала в нефтебазу в с. Калиновка, в километрах 15-ти от нас. Я даже не могу себе представить, что пережили люди, находившиеся рядом с этим местом. Потом последовала оккупация половины Киевской области. Мои родственники прожили под оккупацией два месяца – без света, связи, в постоянном страхе за свою жизнь.

Оккупанты находились в получасе езды на автомобиле от нас. Но мы всей семьей все-таки решили остаться в Украине! Дома! Подготовили погреб для укрытия на случай бомбардировок и молились. Верили в то, что скоро все закончится.

В первые дни полномасштабного вторжения были ли прилеты в твой поселок? 

Нет. В первые дни полномасштабного вторжения над нашей местностью постоянно летали самолеты, причем ночью. Было страшно. Моя младшая дочь при звуке летящего самолета закрывала уши, громко кричала и плакала. Только спустя несколько месяцев мы узнали, что это были русские Ил-76, которые планировали высадку десанта в нашем районе. Огромное спасибо нашим защитникам за то, что они не допустили этого.

После деоккупации Киевской области стало немного легче. Страх перерос в злость и ненависть. 

Какая обстановка в твоем поселке сейчас?

Сейчас в нашей местности спокойно, за исключением тех особых дней, когда русские запускают по нам по 100 ракет.

Их сбивают над нашими головами, поэтому стараемся сидеть в укрытии в это время.

По всей Украине сейчас сильные перебои с электричеством, но мы уже привыкли к этому. Для бесперебойной работы используем аккумуляторы, стираем и пылесосим по графику. Лучше сидеть без света, чем рисковать попасть под атаку русских.

Остаемся дома, в Украине. Молимся. Донатим на армию. Верим в победу. Все буде Україна!

История Насти:

 Business Development Manager / PR 

Ты верила в то, что война могла начаться?

Хотелось бы сказать: “Ничего не предвещало беды…”, но на самом деле тревожных звоночков было очень много. Стянутая к границам армия, новостные рекомендации о том, как собрать тревожный чемоданчик, а также другие нагнетания со стороны СМИ… 

Но я не хотела верить в это, каждый раз думала: “Да не может быть, какая война в 21 веке”. И эта мысль иногда по сей день приходит мне в голову. Но реальность подтвердила: “Может”.

Откуда ты родом?

Я родом из небольшого города на берегу теплого Азовского моря – Бердянска. Переехала учиться в Запорожье, осталась там жить и там познакомилась с Драконами. По стечению обстоятельств вернулась в родной город и начала обустраивать свою квартиру, строить планы на будущее. Последние полтора года до войны я провела в Бердянске.

Для меня февраль всегда насыщенный месяц. Этот год не стал исключением. Только отгремели новогодние праздники, активная подготовка компании к конференции в Дубаи, уроки вождения, планирование отпуска на начало марта и исполнение заветной мечты (экзамен PADI и международный сертификат дайвера).

 Все разбилось в одно утро.

Можешь рассказать, о событиях которые происходили 24-го числа?

День 23 февраля был длинным, с кучей задач и планов. Помню, что по окончании рабочего дня я еще долго крутила в руках подаренную на день рождения профессиональную маску для подводного плавания, потом зачем-то затеяла стирку и села учить правила проезда на перекрестках 😂.

Уснула около 3 часов ночи, а примерно в 5 утра проснулась от … тогда я не понимала, от чего.

Громкий взрыв, какой-то хлопок, а следом за звуком – волна.

Что ты чувствовала в тот момент?

Я никогда раньше не ощущала такого: как будто изнутри все органы резко сжались и подступили к горлу, на мгновение стало тяжело дышать, а потом резко упали обратно. Я соскочила с кровати и поймала телевизор, который пошатнувшись, чуть не упал с комода.

Полное непонимание, что происходит.

СМС маме: “Слышала? – Да. Что же это? – Не знаю”.

Я побежала в ванную, чтобы умыться холодной водой, потом тупо смотрела на струю и пыталась собрать мысли – меня отвлек звук.

Сообщение от друга: “Настя, началась война, включи телевизор”.

Я попала как раз на трансляцию новостей с фразой “мною было принято решение…”. Нет, так не бывает, так не может быть. Я отрицала реальность, пыталась лечь спать, думая, что все пройдет. Но потом случился еще один взрыв.

Уже знакомые сообщили мне, что это взрывы, нас бомбят. Весь день 24 февраля прошел в попытках работать, чтобы увести куда-то свои мысли. Новости мешали, отвлекали и вызывали внутренний конфликт. Но отключить их было невозможно. Казалось, что нужно быть в курсе каждой секунды.

Первые дни можно охарактеризовать двумя словами: страх и непонимание. При первых воздушных тревогах мы все организованно спустились с соседями в подвал. Я думала, что все будет происходить  как в фильмах: сирена, пролетели самолеты, что-то где-то взорвалось, на утро мы выйдем на улицу, увидим разрушения, но все закончится. Но все оказалось не так. Все было совсем не так.

Пряталась в подвале от ракет и продолжала работать

А потом начался следующий этап – оккупация. Войска вошли в город 27 февраля. Всюду были танки, вооруженные солдаты, тяжелая военная техника с надписью “Z”. Я переехала к маме, потому что оставаться одной в квартире было очень страшно. Под окнами моей квартиры стояли танки и ракетные установки. Наш город стал плацдармом для обстрела Мариуполя (расстояние между городами около 80 км).

Было больно видеть всю эту технику и оккупантов  на улицах моего города. Они среди бела дня похищали людей и паковали их в автозаки, стреляли, угрожали оружием. Пропал газ, было очень холодно без отопления и возможности приготовить еду. Напряжение в сети было очень нестабильным, так что включить обогреватель или кондиционер возможности толком не было. Потом пропала связь. Первый раз на несколько дней, а потом на 10 дней. Пропала связь – это не плохой коннект, это вообще НИКАКОЙ. Нет интернета, телевидения, радио, и не работает ни один мобильный оператор.

 Мы были отрезаны от мира. Люди собирались в парках, договариваясь со знакомыми о импровизированных точках сбора (но нужно было аккуратно, потому что большое скопление людей могло рассматриваться как угроза и приводить к арестам). Купить что-то в магазинах было очень сложно. Уже 24-25-го в банкоматах закончилась наличка, из-за перебоев со связью терминалы тоже не работали. Бензина на заправках не было, а перекупщики просили около $250 за канистру.

В те дни через наш город началась эвакуация людей из Мариуполя. Мы все становились лакмусовой бумагой, слушая эти истории. Люди старались помочь переселенцам чем могли: едой, жильем, одеждой.

Почему ты оставалась в Бердянске?

1 апреля, как только появилась связь, со мной связалась Ксения и сообщила, что есть возможность уехать. Признаюсь, я не хотела уезжать и всячески отказывалась. Была дикая стадия отрицания. Моя семья здесь, это мой дом, мой город. Почему эти захватчики могут ходить по моим улицам, а я нет? 

Команда настояла, и я согласилась ехать. Была только одна мысль: мне надо продолжать работать и как-то помогать близким. Сборы были быстрые: небольшой чемодан и переноска с котом (без него никуда).

Расскажи, как ты выезжала из Бердянска?

Дорога не была легкой. 17 рашистских блокпостов, осмотр на каждом: документы, просмотр фото и смс, личные вещи, косметичка, нижнее белье, коврик кота…. Дурацкие вопросы. Всюду техника: установки Град, танки, ракетные установки прямо в огородах людей. Под г. Орехов попали под обстрел, ехали прижав голову к коленям и со включенной на всю мощность музыкой (спасибо нашему водителю, создавал атмосферу как мог).

Помогаю нашим ребятам

Так я добралась в Запорожье, и тут и осталась. Было много споров, в том числе с моей командой, по поводу того, чтобы я ехала дальше. Город прифронтовой, часто прилеты. Но я осталась и по-прежнему не жалею. Тут началась новая страница моей жизни: новый дом, новые задачи.

Пока была возможность, закупали и отправляли жизненно необходимые лекарства в родной Бердянск (в основном инсулин и L-тироксин, гормон щитовидной железы). Ездили за людьми в уже оккупированный Энергодар. Затем было знакомство с моими невероятными НГУ-котиками, бригадой артиллерии, благодаря которым я стала военным волонтером.

Что в этот момент было самым сложным для тебя?

Самым сложным для меня было позволить себе жить и чувствовать свои эмоции. В какой-то момент я поняла, что подавляю их. Было стыдно ныть или жаловаться на какие-то свои проблемы, потому что “кому-то хуже – сейчас вообще не до этого и т.д.” Сложно было принять очень горькую истину: “Война – это тоже форма жизни”. И нужно уметь в ней жить свою.

Искать ежедневные радости в простых вещах, работать, влюбляться и расставаться, пить кофе по утрам и делать ноготочки. Да, между взрывами ракет,  под вой сирен и после похорон близких людей,  бывает очень трудно. 

Тебе бывает страшно? 

Конечно бывает, иногда одолевает леденящий страх и паника, и подступает ком в горле. Иногда просыпается маленький капризный ребенок, который топает ножками и ревет “так быть не должно, не хочу-не буду”. И еще бывает страшно, когда возникает мысль, что лучше уже не будет. Но это только моменты, очень важные для проживания и осознания ситуации.
По-другому уже не будет, это точно. А самое лучшее впереди!

Как говорит один из моих друзей, который сейчас служит: “Пока мы живы, нет проблем – только временные неудобства”. И мы их преодолеем. Спасибо нашим военным и в первую очередь моим любимым “подопечным” за то, что они борются за нашу свободу и жизни. Спасибо моей работе и партнерам, которые часто поднимают настроение и помогают погрузиться в другой удивительный мир аффилиэйт-маркетинга. И, конечно же, нашей невероятной команде, а точнее даже семье Драконов. 

💜 И всем-всем за поддержку и сопереживание.

История Оли:

Designer

Можеш розповісти, як ти дізналася про початок війни?

120-тисячні війська на наших кордонах хоч і нагнітали атмосферу, проте я до останнього не вірила в те, що 24 лютого прокинусь о 5 ранку від маминих слів «почалась війна».

 

Звідки ти родом?

Я із Запоріжжя, що близько до східних кордонів, тож хвилювалася, що місто опиниться під окупацією.

2 дні наважувалася покинути дім, а потім пошуки бензину, готівки, прокладання маршруту, 2 години на пакування всього життя в машину, 2 доби на добратися до прихистку в Кам’янець-Подільському.

Вже пройшов рік повномасштабного вторгнення, як ти себе почуваєш зараз?

Чесно, хоч життя увесь цей рік сповнене страху, спустошеності й невизначеності — я не буду нити, бо 👇

Моє місто — стоїть.

Люди — дають відсіч.

Україна — в серці.

       

Нова реальність

История Ксении:

CEO

Можешь рассказать, где ты была в момент начала войны?

Я, наверное, начну с предыстории  о том, как я оказалась в Буче 24 февраля. Всю свою жизнь я жила в Запорожье, но за год до войны у меня появился страх, что боевые действия начнутся именно в моем городе, потому что он находится близко к Донецку, к линии фронта. Я приняла решение переехать ближе к столице и продала свою недвижимость в Запорожье, чтобы приобрести квартиры в Ирпене (кто у нас горе инвестор – Я).

Жили мы семьей в соседнем с Ирпенем городе – Буча. Ирпень и Буча — это маленькая Европа в пригороде Киева, где на улице в основном ты встречаешь молодых родителей, гуляющих с детьми и собаками.

 

23 февраля ко мне в Бучу приехали мои коллеги из разных уголков страны, чтобы вместе вылететь 24-го числа из Борисполя в Дубай на AW конференцию. Чемоданы с нарядами и промкой были собраны, но чувство, что мы никуда не полетим не покидало меня последнюю неделю. Параллельно с этим у меня был собран «тревожный чемоданчик» в случае, если война начнется и потребуется срочная эвакуация.

Утром 24-го февраля мы проснулись от звуков взрывов, доносящихся из соседнего Гостомеля и шума истребителей, пролетающих над нашими домами на низкой высоте. Но мы не паниковали, ведь были готовы к этому.

Самое главное правило – покинуть место происшествия немедленно, уехать как минимум на 50 километров от опасной зоны. И это решение спасло нам жизнь, так как уже на следующий день, 25-го числа, Буча была оккупирована, и, как известно, там произошли ужасные события. 

К сожалению, многие жители Бучи не рискнули уехать в первый день, они рассчитывали, что все быстро закончится и лучше переждать в подземных парковках или подвалах.

Наши соседи

Какими были твои действия?

Мы быстро собрали необходимые вещи и выехали в сторону западной Украины. Помню, как паковала теплые одеяла, потому что на улице был мороз, и мы не знали где нам придется ночевать. Увидев огромную пробку на Житомирской трассе нам пришлось строить маршрут через села, чтобы объехать затор и найти заправку, так как бензина нигде не было.

Первую ночь мы вынуждены были провести в машине, и ранее упакованные одеяла оказались незаменимыми.

Никогда не забуду то чувство, когда впервые увидела колонну танков, движущуюся нам навстречу в одном из сел. Мы ехали одни на проселочной дороге и мое сердце сжалось от неизвестности, чьи это танки и что может произойти. 

Но проезжая мимо колонны, мы поняли, что это наша армия. Ребята радостно помахали нам, их лица были полны уверенности в нашей победе. 

С трудом мы нашли дом в селе на западной Украине, куда и заехали чтобы обдумать наши дальнейшие действия.

Как ты выехала из страны?

Оставаться на территории Украины было небезопасно, и я была ответственна не только за своего ребенка, но и за мою коллегу Софию, которая по стечению обстоятельств оказалась с нами в тот день в Буче. Поэтому мы приняли решение, что девочки должны покинуть страну. Для мужчин выезд был закрыт в первый же день, поэтому нам пришлось выезжать самим. Границы были перегружены, машины стояли в очереди по несколько суток. Нам пришлось пройти пешком через границу, что мы и сделали.

Было крайне трудно расставаться с мужем и родными, которые, по той или иной причине, не могли или не захотели покинуть Украину.

Однако, благодаря друзьям из нашей индустрии, мы смогли найти наиболее удобные пункты пропуска и маршруты через Молдову и Румынию. Мы чувствовали поддержку со всех стран мира: на каждой границе нас встретили волонтеры, готовые помочь беженцам с организацией трансфера, жилья и питания.

 

И, наконец, мы добрались до Черногории, которая стала для нас вторым домом.

Как продолжала функционировать компания?

В связи с началом войны многие сотрудники нашей компании, большинство из которых были из Украины, были вынуждены покинуть свои дома. Кто-то уехал заграницу, кто-то уехал в более безопасное место внутри страны. Но несмотря ни на что, все продолжали работать на полную мощность.

На конференции в Дубай нас подменили наши коллеги из других стран, наш коллектив работал слаженно, и мы быстро адаптировались к текущей ситуации.

За этот год наша компания выросла колоссально, и теперь нам уже ничего не страшно – мы готовы справиться с любой ситуацией.

Как думаешь, что было бы, если бы ты не уехала вовремя из Бучи?

Мне страшно представить, что могло бы произойти. Все мы читали эти страшные истории в СМИ, я слышала их от своих знакомых, кто не успел уехать из Бучи. Моя свекровь пережила оккупацию в Ирпене, сидя с соседями в подвале дома под артиллерийскими обстрелами. Стекла в квартире были выбиты, спали при -7, готовили еду на костре, а воду брали в ближайшем колодце в парке. Связи с ними не было, мы до последнего не знали, живы ли они. 

Первый раз я приехала домой через месяц после освобождения города.

Я увидела разрушенный город, могилы во дворе, очень сложно передать эти эмоции…

В наш дом было несколько прилетов, нужно было срочно отстраивать здание, иначе бы более ста семей осталось без жилья. 

Но украинцы очень сильная нация, к концу лета уже половина города была отстроена, причем за деньги самих жителей и донаты. Война продолжается, а мы продолжаем отстраивать наши дома и судьбы.

Где ты сейчас живешь и посещаешь ли Украину?

Живу с дочкой в Черногории, огромное спасибо этой стране и ее гостеприимным жителям. Спустя год мы живем с двумя чемоданами вещей, вся наша жизнь осталась в Украине. Каждые два месяца я уезжаю в Украину на 3-4 недели чтобы провести время со своим мужем и родными. Для меня каждая поездка — это мини-отпуск, гастро-тур, незабываемые эмоции.

Кто бы мог подумать, что когда-то я буду брать отпуск чтобы поехать из солнечного туристического города Бар в Черногории, чтобы посетить свой дом в Украине 

Я очень скучаю по Украине и надеюсь скоро вернуться домой.

История Максима

Business consultant

Можешь рассказать, событиях которые происходили 24-го числа?

24 февраля я был в Буче. Это был день, когда наши девочки должны были вылететь на конференцию в Дубай. Вечером 23 мы хорошенько посидели, так как собралась часть команды.

Мы старались держаться вместе

Конечно, в СМИ последние дни много об этом говорили и мы, сидя на кухне, тоже делали ставки, обсуждали и, в принципе, теоретически были готовы, хотя и надеялись на лучшее.

Ты был морально готов к таким событиям?

В целом, я готовился к эвакуации, машина была заправлена, вещи более-менее собраны и, главное, я посмотрел прекрасное видео интервью со спецназовцем с позывным “Пилигрим”, в котором он детально рассказал, по часам, что и как будет в случае нападения на крупный город, и даже в качестве примера привел Ирпень и сказал, в каком направлении нужно ехать. Но главное, что он сказал, что как бы вы не готовились к непредвиденным обстоятельствам, вы окажетесь не готовы. Примерно так и получилось.

Вы остались в городе или решили выехать?

Из Бучи мы выехали только после обеда 24 февраля, компанией на 2 машинах. Навстречу нам ехали наши танки, на них сидели улыбающиеся, счастливые воины, в тот момент я подумал, как просто начинаются войны.

Где ты живешь сейчас?

После долгих скитаний мы осели в селе на западе Украины. 

А ведь были мысли остаться в Буче – пересидеть. Слава Богу и нашим девочкам – я не остался в Буче. С того момента прошел год, но 24 февраля я поминутно запомнил на всю жизнь.

История Светы:

SMM/PR

Можешь рассказать, событиях которые происходили 24-го числа?

Вечером 23 февраля, моя родственница вместе со своим ребенком прибыли в Киев, чтобы провести ночь у меня, перед тем как отправиться в Чехию на следующее утро. 

Мы слышали слухи о войне, но тогда никто не мог предсказать, что война постучиться в двери уже завтра.

Ночью я не могла уснуть. Я работала журналистом, и среди моих коллег распространялась информация о возможном нападении, хотя точной даты не было.

Все эти разговоры вызвали у меня беспокойство, стресс и кошмары.

Я включила прямую трансляцию выступления Путина, когда он начал говорить об угрозе наступления и денацификации Украины. Я связалась со своим другом-журналистом, чтобы обсудить это заявление и мы оба смеялись над его громкими заявлениями.

Закрыв ноутбук, я посмотрела на часы и поняла, что уже почти утро. Я должна была хотя бы немного отдохнуть, ведь завтра у меня был важный день – нужно было сдать на монтаж свое расследование для YouTube-канала “Засланці”.

Я ложусь в кровать в надежде уснуть и чувствую, как стены трясутся. Почему-то первое, о чем я подумала, это то, что это точно не авария или взрыв в какой-то из квартир. Только одна мысль в тот момент крутилась в голове – началась война.

Дом, рядом с которым я жила.

Второй взрыв через несколько минут еще сильнее усилил мои догадки, поэтому я первым делом позвонила своему руководителю Олегу, чтобы узнать, что происходит. В ответ я услышала: Началась война.

Что ты чувствовала в этот момент?

Первые минуты мне казалось, что я сплю. Я была в полном шоке, и в голове крутились сотни вопросов. Что делать? Каким образом защитить себя и своих близких? Какие последствия будет иметь эта война?

Но самое страшное в тот момент было то, что моя мама и сестра были в это время у самой границы с Россией, их разделяло всего 20 километров.

Я помню, как с дрожащими руками звонила маме. К счастью, она сразу ответила, но на фоне я слышала плач сестры и серию взрывов, что еще больше вводило меня в панику. Первое, что сказала, было: “Собирайте самое необходимое и едьте в сторону Польши, не ждите, пока они придут в село”.

Мама хотела приехать забрать меня в Киеве, но я понимала, что ехать через город небезопасно. Могли подорвать мосты, взорвать дамбу или что-то еще хуже. Поэтому я приняла решение, что выберусь из Киева сама.

 

Потом возникла еще одна задача – нужно было организовать выезд из Киева для своих родственников.

Тарифы в тот день на такси были космическими. Мы нашли таксиста, который согласился их отвезти только до Львова за 20 тысяч гривен. В тот момент я не знала, как будут дальше развиваться события, поэтому мы переговорили с Мариной и решили, что она будет ехать.

Ты тогда осталась в Киеве одна?

Я осталась в Киеве вместе с моей подругой Настей. Мы старались держаться вместе, нам так было спокойнее. Вокруг царила паника, толпы людей, очереди в банкоматах, в магазинах все куда-то бегут, и на фоне – взрывы. Мне казалось, будто я снимаюсь в каком-то апокалиптическом фильме.

Какими были твои действия дальше, ты осталась в Киеве или уехала?

Я решила переждать одну ночь в Киеве, а рано утром выехать в сторону границы. Подругу я потащила с собой. С выездом нам помог мой руководитель Олег, за что я ему безгранично благодарна, а возле границы нас уже забрала моя мама, и мы поехали в сторону Польши.

Тогда на границе были большие очереди, были ли трудности у тебя с выездом?

Что творилось тогда на границе – это уже совсем отдельная история. Дошло даже до того, что пришлось собой перекрывать дорогу, чтобы другие умники не обгоняли всех и придерживались очереди.

Как 24-тое изменило твою жизнь?

С того дня началась новая жизнь. Я больше не смогла работать журналистом, так как проект закрылся, а возвращаться  в новости не хотелось. Я начала заниматься волонтерской работой, донатить на ВСУ и полностью погрузилась в маркетинг.

История Даши:

Account Manager 

Можешь рассказать, событиях которые происходили 24-го числа?

24 февраля я проснулась в 6 утра от звонка моей сестры. На тот момент я была в Киеве, и моя сестра тоже, но мы живем отдельно. Она позвонила и сказала, что слышит взрывы и что рядом стреляют. Я совсем такого не ожидала и, честно говоря, была немного в шоке.

Что ты чувствовала в тот момент?

Мне было страшно за нее и за всю мою семью. Я очень переживала и меня трясло, но моя сестра сказала: “Только маме не звони, чтобы она не переживала”. Но скоро она сама мне позвонила. И я не знала, что мне делать, потому что раньше некоторые знакомые меня предупреждали, что лучше снять наличные и собрать тревожную сумку, но я не верила что может быть что-то настолько масштабное и страшное.

Киев сейчас

Я сама из Краматорска, Донецкой области, и похожие события уже были в моей жизни. В 2014 году возле нашего дома во двор упал снаряд, и после этого мы собрались всей семьей и уехали. В этот раз я была в растерянности и была одна. Но в итоге  мы созвонились с моей подругой, и она сказала, что она с семьей едет за город, и я еду с ними.

Я собрала рюкзак, и только этот рюкзак с небольшим количеством вещей был со мной на протяжении 3 месяцев.

Где ты живешь сейчас? И какие у тебя планы?

Сейчас я в Киеве, но планирую уехать на какое-то время заграницу, потому что, честно, я устала от отключений света, комендантского часа и обстрелов. Мне хочется побыть в спокойном, тихом месте, где все нормально.

 Но я верю, что у всех нас будет все хорошо, я верю в нашу победу и в Украину.

💙💛

Україна понад усе!

История Андрея:

Team Lead Web Developers

Можешь рассказать, событиях которые происходили 24-го числа?

О наступлении мы подозревали (особенно после 22 февраля, хотя разговоры об этом велись даже за месяц до этого), но все равно была надежда, что это игра на публику.

24 февраля с самого утра я привычно открыл новости около 6 утра и увидел информацию о том, что началось наступление на Киев, а почти сразу после этого услышал ракетные взрывы вдали.

Какими были твои действия?

В первую очередь убедился что это не шутки, затем взялся заклеивать окна скотчем. 

Мы собрали некоторые вещи и на следующий день решили выехать за пределы столицы, чтобы не попасть в окружение. Фактически, первый месяц мы сидели в деревне недалеко от столицы, практически без интернета, параллельно вводя нового коллегу в работу. Затем несколько раз я возвращался в столицу, чтобы перенести некоторые вещи и освободить старую квартиру, но просидел в деревне до осени. 

Где ты живешь сейчас? 

Сейчас я вернулся в столицу, готовлюсь физически и морально к возможной мобилизации, параллельно разрабатывая новый функционал проекта.

История Софии:

Head of Media Acquisition

Можешь рассказать, событиях которые происходили 24-го числа?

Утро 24-го началось с ракет.

6:00 – я проснулась от звуков взрывов, еще не понимая, ЧТО на самом деле происходит.

В этот день мы собирались командой лететь в AE на конференцию AW Dubai. Поэтому за день я приехала в Бучу к Ксюше (нашей СЕО), чтобы 24-го вечером уже вылететь из Борисполя.

6:03 – мне хватило около трех минут, чтобы понять, что происходит. Я пошла будить всех со словами “Война”.

Это слово впоследствии навсегда отпечаталось на всех нас.

Какое решение вы приняли тогда? 

Около 13-14 часов мы решили уехать из города. На дороге была огромная пробка, казалось, что мы никогда не уедем. Я заметила, что люди вокруг тоже собирают свои вещи и уезжают. Жаль, что не все решили пойти тем же путем.

Пролетевший между новых красивых домов Бучи истребитель-самолет вызвал паралич.

Это больше фото-сарказм. Я нашла старую куртку у хозяина дома, так как у меня не было нормальной на ту погоду. Я взяла топор и надела очки за 4 тыс. грн, которые купила для дубайского солнца. Это была шутка над собой.

В переписках в телефоне: война, нападение, ракеты… Я пытаюсь держать связь с родителями, которые находятся на востоке Украины. Тогда мы еще не знали, что там происходит. Никто ничего не знал.

Весь вечер и всю ночь мы ехали. Нас было две машины. Я ехала в первой, и мы прокладывали путь. Нам пришлось объезжать большие скопления пробок, часто по селам, и ориентироваться на карту наших военных складов, которую нашли в интернете. Мы не могли рисковать, проезжая близко к ним, тем более у нас был ребенок.

Бензина нигде не было. Мы двигались в сторону Румынии. У нас были разные мысли: может, проехать границу? Может, остаться в более безопасном месте? Хотя тогда никто не знал, где теперь безопасно.

Где вы остановились на первое время?

Первый день на новом месте, продолжаю работать

После почти суток в дороге мы, наконец, приехали в Черновцы. Нам повезло, удалось снять дом, чтобы решить, что делать дальше. К нам в последствии приехали и другие наши коллеги.

Где-то под вечер 25-го февраля, сидя в этом чужом доме, смотря новости и держа в руках телефон, пришло понимание, что ничего уже не будет как раньше.

Это осознание до сих пор со мной.

Где ты живешь сейчас?

Сейчас я нахожусь в Великобритании, в Лондоне. Когда-то я бы сказала это с гордостью, а сейчас с грустью. Но этот город помогает сосредоточиться. В нем есть особый вайб: все здесь заняты саморазвитием и сосредоточены на результате. А ведь это именно то, что нам нужно. Поэтому мы продолжаем двигаться вперед. Потому что мы из Украины.